Прийнято вважати, що ця рослина має жахливо гострими шипами, і з нього просто неможливо зібрати урожай, чи не подряпавши в кров все руки. А що ще, крім цього сумного факту, ви знаєте? Ви хоча б пробували ягоди ожини? Вообщем-то, заводити її у себе на ділянці я не збиралася. Але одного разу, побачивши в каталозі красиву фотографію з блискучими чорними ягодами і прочитавши, що цей сорт без шипів, замовила незвичайну новинку. Так що з недавніх пір серед ягідних кущів завівся у мене один улюбленець.
Хоч і посадила я цей кущик всього кілька років тому, але вже встигла його розмножити, і врожаї збираю дуже навіть непогані.
Знайомство з ожиною Безколючкова сорти Торнфрі сталося восени: прийшов поштою маленький вкоріненого живця. Висаджувала я його без особливого ентузіазму, так як на вулиці вже був листопад, і я думала, що рослина не встигне вкоренитися до зими. Та й зима в той рік видалася суворою.
Але навесні поруч з стирчав із землі держаком з’явилася зелена гілочка, потім ще одна. За літо вони виросли в довжину до чотирьох метрів, довелося терміново споруджувати для них підпірки. Тоді я й гадки не мала, що мені далі робити, але з часом дізнавалася все більше і більше про цю рослину, і мені навіть вдалося без праці його розмножити.
Ожина виявилася дуже невибагливої ягідної культурою.
Вона може рости в будь-якому місці, навіть в півтіні, але на сонці ягоди солодший і дозрівають на кілька днів раніше. Пагони, які досягають в довжину 2 м, я прищипую – це сприяє зростанню бічних пагонів, а значить врожайності. Але кілька однорічних пагонів я залишати не прищипнуть і дозволяю їм стелитися по землі.
Восени верхівки пагонів вкорінюються, і навесні виростають нові кущики ожини, які я пересаджую на постійне місце (бажано ближче до паркану) або роздаю знайомим. У найсуворіші зими пагони ожини можуть підмерзати, тому з настанням стійких холодів я їх пригинаю до землі, вкриваю агроволокном і насипаю зверху опале листя.
А взимку намагаюся ще й снігу підсипати. Але навіть якщо вони підмерзнуть, навесні обов’язково відросте нове. Який би суворої ні видалася зима, ще жодного разу не вимерзла у мене жоден кущ ожини. А в посуху ця ягода потребує рясного і частого поливу. Підгодовую один-два рази на місяць, намагаюся застосовувати тільки біодобрива.
Ягоди дуже смачні, кисло-солодкі, з них виходить дуже смачне варення! Невелика кількість ягід я кладу і в морозилку, але вони годяться тільки для компотів.
Зараз з’явилося багато нових Безколючкова сортів ожини, і я планую придбати ще хоча б парочку. Але сорт Торнфрі – це класика жанру, він продовжує залишатися одним з найбільш популярних і улюблених. Я дуже рада, що посіяла на своїй ділянці це чудове рослина. Раджу і вам.
Автор; Л.Н. КЛИМЕНКО. смт. Золочів Харківської обл. м.п.д.514
